Мешкають лишайники в умовах достатнього освітлення на корі дерев, виходах гірських порід, ґрунті та інших нерухомих субстратах. За будовою тіла (талома, або слані) вони поділяються на кущисті, листяві і накипні (або кіркові).

Лишайники можуть рости в найбезплідніших місцях – у пустелях, на камінні, на дахах, на скелях, навіть на бетоні, склі та залозі. Їхні слані можуть поглинати вологу з повітря, з дощів і туманів.

Лишайники не можуть зростати в печерах з однієї причини – там ні сонячного світла. Лишайники – це симбіоз грибів та водоростей. Водорості синтезують та дають енергію. Вони цілком можуть жити на скелях без ґрунту, а також поглинати воду всією поверхнею тіла.

Багато лишайники специфічні до субстрату: одні добре розвиваються тільки на лужних породах, наприклад, вапняку або доломіті, інші на кислих, що не містять вапна силікатних пород, таких як кварц, гнейс і базальт.