Особливість адигської хореографії в тому, що партнери – чоловік і дівчина – не стосуються один одного в танці. У чоловічій партії – безліч войовничих випадів, складних, часом акробатичних рухів на кінчиках пальців ніг, які вимагають високої майстерності від танцюриста.

sur le demi-pointes) або в характерних туфлях на каблучках.

Тож це вкотре підтверджує версію, що саме Дідло «поставив» балерин на пуанти. Отже, до середини ХІХ століття пуанти стали дуже популярні. Коли балерина вставала на кінчики пальців витягнутої стопи, її танець набував легкості та граціозності.