Через мікроскопічні розміри та здатність переносити несприятливі умови вони поширені повсюдно, від Гімалаїв (до 6000 м) до морських глибин (нижче за 4000 м). Тихохідок знаходили у гарячих джерелах, під льодом (наприклад, на Шпіцбергені) та на дні океану.

Восьминогих істот тихохідки відомі своєю стійкістю до чого завгодно: вони витримують температуру рідкого азоту, тиск у 6000 атмосфер і дозу радіоактивного випромінювання, що більш ніж у тисячу разів перевищує ту, що смертельна для людини; їх відправляють у відкритий космос, з якого багато хто з них повертається.

Японські вчені стверджують, що вид Ramazzottius varieornatus (і, можливо, в інших видів тихохідок) просто немає генів, які включають реакцію організму на стрес. Наприклад, при нестачі води більшість живих істот запускається процес відмирання клітин.

Стійкість до рентгенівського випромінювання є побічним ефектом адаптації тихохідки до зневоднення. За словами вчених, сильне зневоднення завдає шкоди живим організмам на молекулярному рівні, воно може навіть розірвати ланцюжок ДНК, як це роблять рентгенівські промені.