Протягом 16 століття швидко зростала кількість наближених обчислень насамперед в астрономії. Багато робіт вимагали колосальних, іноді багаторічних, розрахунків. Астрономам загрожувала реальна небезпека втопитися у невиконаних розрахунках. Тоді математики для полегшення обчислень придумали логарифми.

Логарифмом числа b на підставі a називають показник ступеня з основою a, що дорівнює b. Тобто, простіше кажучи, логарифм – Це ступінь, в який потрібно звести a для отримання b. Однак у логарифма є умови або обмеження, що основа а більша за нуль і не дорівнює одиниці, а також показник b більший за нуль.

У 1614 році шотландським математиком Джоном Непером було опубліковано твір латинською мовою під назвою «Опис дивовижної таблиці логарифмів». У роботі йому вдалося розкрити ідею логарифма числа як показника ступеня, в який потрібно звести цю основу, щоб отримати це число.