Бальзамування використовувалося за віруваннями єгиптян з метою зберегти тіло померлого, як остання оселя душі, після того як душа здійснила багаторазові переселення з одного живого тіла до іншого. Особи, що бальзамували, або лікарі, вважалися священними особами. Вони мешкали в некрополях.

Бальзамування і муміфікація, що спочатку призначалися тільки для фараонів, зрештою поширилися на всі соціальні групи, що дозволяло душам Ба і Ка знаходити правильні тіла. Проте процес муміфікації був складним і залежав від соціального статусу померлого людини.

Мумії живності призначалися для задобрення богів. Як ми сьогодні ставимо свічки у церкві, так єгиптяни приносили до храмів мумії тварин. Природно, якщо на муміфікованих тварин був попит, підтягнулася і пропозиція.

Згідно з звичаями, що з'явилися в період Стародавнього царства, багаті громадяни ховали померлих у дерев'яних чи кам'яних саркофагах. Кількість похоронного начиння в них було замало. Найчастіше зустрічалися набори мідних інструментів та деякі види ваз.