Саме така конструкція ручок дозволяла полегшити передачу каністр по ланцюжку, з рук до рук.04-Apr-2020

Солдати могли нести 3 каністри: одна посередині (використовувалися для перенесення крайні ручки), і ще 2 каністри ніс кожен військовий за центральну ручку. При необхідності перенесення порожньої тари один солдат міг взяти 4 каністри: кожною рукою можна брати 2 штуки за крайні ручки.

Зміщена від центру горловина забезпечує повітряну подушку над поверхнею пального та його ламінарний перебіг при переливанні – без перемішування та пульсацій, тобто без булькання. Сифонна трубка у горловині, забезпечуючи рух повітря, також полегшує наповнення та спорожнення каністри.

Вінценц Грюнфогель, голова відділу розробок компанії, запропонував ідеальну конструкцію – Wehrmacht-Einheitskanister («каністра для армійських підрозділів»). Розробка Грюнфогеля ємністю 20 л та сухою масою 4 кг зварювалася з двох штампованих листів металу з одним коротким швом «по екватору».