Здавна вважалося, що психічно хворий Ван Гог відрізав собі вухо бритвою у місті Арле на півдні Франції у 1888 році. Однак у щойно опублікованій книзі, заснованій на результатах поліцейського розслідування, стверджується, що Гоген відрубав Ван Гогу вухо шпагою, коли вони побилися біля входу до будинку розпусти.May 5, 2009

Синдром Ван Гога (англ. the van Gogh Syndrome) проявляється, коли хворий або сам себе хірургічно оперує, або наполягає на певних операціях. Деякими авторами належить не до синдромів, а до психопатологічних симптомів («симптом Ван Гога»).

Сам художник у листах до молодшого брата Тео пояснював той інцидент «простим нападом божевілля художника», а пізніше «душевною та нервовою лихоманкою». У лікарні йому поставили діагноз на епілепсію. Сучасні фахівці найчастіше говорять про прикордонний розлад особистості або біполярний розлад.

Вчені провели психіатричну експертизу на основі листів Вінсента Ван Гога і медичних записів і з'ясували, що художник випробував два епізоди делірію після того, як відрізав собі частину вуха. Делірій – це психічний розлад, під час якого у пацієнта порушується увага, сприйняття, мислення та емоції.