Запальна куля – куля, начинена запальним складом (фосфор, терміт тощо), яка використовується для займання легкогорючих матеріалів.

Бронебійні і бронебійно–запальні кулі призначалися для ураження легкої броні (товщиною близько 4-7 мм) гарматних та кулеметних щитів, бронеавтомобілів, танкеток та літаків при стрільбі з гвинтівок, ручних та станкових кулеметів.

Великокаліберні запальні кулі розривного типу досі мають деяке застосування в авіації. В артилерії пристрілювальні кулі використовувалися для коригування вогню, але на ближніх дистанціях зараз повністю витіснені кулями, що трасують.

Бо такі кулі легше, ніж свинцеві, вони гірше «тримають» траєкторію під час ведення вогню на далеку дистанцію, вони мають більше розсіювання. Також їх недоліком є ​​невелика ефективність при веденні вогню з неброньованих цілей. Бронебійні кулі відрізняються малою зупиняючою дією.