Найчастіше айкідо перекладають як «шлях злиття (з) життєвою енергією» або «шлях гармонізації духу». Метою Уесіби було створення такого мистецтва, практики якого змогли б захистити від травм не лише себе, а й нападника.

Учні підвищують фізичну витривалість, розвивають координацію рухів та вчаться володіти кожним м'язом свого тіла; Духовний розвиток. Особлива увага на заняттях приділяється розвитку сили духу, гармонії з собою та природою, а також повазі до старших, дисциплінованості та самовладання; Самооборона.

в айкідо увага приділяється філософії, карате – Тренуванням; в карате боєць застосовує власну силу для завдання удару, айкідо використовується сила супротивника для відбиття атаки; в айкідо застосовуються плавні кругові рухи, кидки, карате – Прямі, різкі, чіткі удари.

У айкідо не використовуються удари для заподіяння шкоди або травм, тільки для відвернення уваги. У дзюдо, незважаючи на різноманіття кругових рухів, техніка, правила поєдинків та спортивних змагань змушують супротивників все частіше стикатися та вступати у безпосередній контакт.